Двійковий код

З давніх часів люди користувалися різними шифрами, і цифрові шифри виявилися найпростішими й найзручнішими.
Наприклад, музичні твори записують за допомогою семи основних нот музичного ряду: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Ноти можна пронумерувати за допомогою цифр — від 1 до 7.
Згадаємо основні кольори веселки: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Кольори також можна пронумерувати в переліченому порядку за допомогою цифр — від 1 до 7. 

І дні тижня також можна пронумерувати цими цифрами.
Тобто різноманітна інформація, така як дні тижня, ноти, кольори, може бути подана єдиним способом за допомогою цифр. 

Ми вже знаємо, що для обробки комп’ютером будь-яка інформація подається у вигляді двійкових чисел, записаних за допомогою цифр 0 і 1.
Цифри подаються електричними сигналами, з якими працює комп’ютер.

Два стани — є сигнал (1), немає сигналу (0) — зручно описувати саме двійковим кодом.

Система подання текстів, зображень, відеозаписів та іншої інформації, яку комп’ютери використовують для обробки, називається двійковим кодом. 

Найменшою одиницею виміру кількості інформації в комп’ютері є один двійковий розряд, який може приймати значення 0 або 1. Така кількість інформації називається бітом (binary digit).

Послідовність з восьми біт називається байтом.

Байт пам’яті можна представити як набір з 8 лампочок, кожна з яких перебуває або в стані ввімкнення (1), або в стані вимкнення (0).

Число 115, що зберігається в байті пам’яті, можна зобразити так: